Махавайрочана-сутра – один із двох теоретичних текстів езотеричного (тантричного) буддизму. Її санскритський оригінал, ймовірно, був складений в Індії в другій половині VII ст., а на китайську її переклав Шубхакара-сімха в 724 р. Одночасно з перекладом Шубхакарасімха тлумачив текст усно; ці лекції, записані його учнем І-сином, математиком і астрономом, лягли основою головного китайського коментаря до сутрі. Буддхагухья, коментар якого також використаний у перекладі, народився, ймовірно, близько 700 р. і проживав переважно в області Варанасі. Центральна тема сутри: що є досконала просвітленість та як її досягти? Така просвітленість персоніфікується у постаті вселенського Будди Махавайрочани; відповідно, метою всіх практикуючих проголошується становлення Махавайрочаної.